Зустріч В. Путіна та Д. Трампа. Чи призведе вона до перемир’я?
У ситуації, що складається довкола війни Росії проти України, настає важливий етап. Так, Москва може погодитись на перемир’я або, принаймні, піти на деякі компроміси, однак це не гарантує, що незабаром з боку ЗС РФ припиниться вогонь. Вона буде зволікати з вирішенням всіх необхідних для цього питань з тим, щоб досягти своїх цілей щодо України. За такого стану справ основними чинником впливу на Росію залишатимуться санкції з боку США і ЄС. У будь-якому випадку вони погіршать її можливості з продовження війни.
На сьогоднішній день для України та, загалом, світу важливий переговорний процес про припинення російсько-української війни, який відбувається під егідою президента США Д. Трампа. У одній з наших попередніх статтей «Термін ультиматуму Д. Трампа Росії спливає. Можливі варіанти подальшого розвитку ситуації» було зроблено висновок, що наближається перелом у вирішенні даної проблеми або хоча б виникають певні позитивні для нас зрушення. При цьому відзначалось, що Путін може формально погодитися на призупинення вогню без неприйнятних вимог для України, але при цьому затягуватиме переговори про умови самого перемир’я. Мета таких дій російського диктатора – виграти час для реалізації своїх планів стосовно України і одночасно уникнути нових санкцій з боку США і ЄС. Втім, стверджувалося, що вже чинні санкції та низка інших чинників все одно змусять його погодитись на компроміси з Україною.
Такий прогноз можна було вважати вірним, однак ситуація виявилась відчутно складнішою. Складнішою через деякі обставини зустрічі спеціального посланника президента США С. Уіткоффа з президентом Росії Путіним 6 серпня ц.р., а також низки пов’язаних з нею подальших подій. Всі вони вкрай неоднозначні, однак дають можливість зробити деякі висновки з припущеннями.
Так, підсумки згаданої зустрічі офіційно не оприлюднюються. Повідомляється лише, що вона була позитивно оцінена усіма сторонами, хоча і без якоїсь ейфорії. А дехто взагалі вважає її провальною. Хоча, це зрозуміло. Приховування сторонами конкретних аспектів подібних перемовин є звичайною практикою. Вони вкрай чутливі, можуть стати предметом для спекуляцій з боку різних політичних сил, що може зашкодити подальшому діалогу. Тим не менш, згідно з багатьма повідомленнями, С. Уіткофф передав Путіну пропозиції США щодо умов оголошення перемир’я або миру. Зміст документу офіційно не розголошувався. Разом з тим, за повідомленням польського порталу Onet, Путін зміг його отримати зі своїх джерел, які не називаються. Подібні пояснення звідки взято інформацію, як правило, є прикриттям фейків. Але Onet все ж може повідомляти правду, оскільки США узгоджували свій план з європейськими країнами, в тому числі з Польщею.
Документом ніби передбачається припинення вогню та заморожування бойових дій по нинішній лінії фронту. При цьому за Росією фактично зберігаються окуповані нею території. Більшість санкцій будуть з неї зняті. А у перспективі західні країни відновлять імпорт російського газу та нафти. Гарантії відмови НАТО від подальшого розширення у документі начебто відсутні. Західні країни також не обіцяють Москві, що припинять надавати Україні військово-технічну підтримку.
Помічник російського диктатора Ю. Ушаков визнав, що Росія отримала від США умови оголошення перемир’я. І нібито їх визнала задовільними. Разом з тим, за інформацією видання Wall Street Journal (WSJ), у відповідь Путін передав Д. Трампу свої умови перемир’я для подальшого обговорення принципів всеосяжного миру. Президент РФ начебто пообіцяв зупинити бойові дії у тому випадку, якщо Україна виведе свої війська з усієї Донецької області та визнає Крим «суверенною територією Росії». В обмін на це він нібито запропонував повернути Україні контроль над втраченими нею територіями у Сумській і частково у Харківській областях. Про окуповані українські території Херсонської та Запорізької областей не згадувалося.
Згідно з інформацією WSJ та деяких інших видань, Путін закликав Д. Трампа обговорити та узгодити остаточні умови мирного плану під час двосторонньої зустрічі. Він відмовився долучати до цього Президента України В. Зеленського та представників керівництва ЄС. Згідно з баченням ситуації Путіним, умови миру, схвалені ним та Д. Трампом, мають бути доведені до них та обговорюватись з ними згодом.
Складно сказати наскільки все це правда, так як WSJ також посилається на неназвані джерела. А інші ЗМІ на зразок The Washington Post та The New York Times, посилаються на WSJ. Вони вже були помічені у поширенні скандальних та відверто сфальсифікованих публікацій, де в основному критикувався Д. Трамп та негативно висвітлювалися перспективи для України. Чому і навіщо вони це роблять – пояснювалося в нашій статті «Західні мас-медіа про війну. Чи можна їм довіряти?». Тому все те, про що вони повідомляють, досить сумнівне. Хоча, в контексті мирних переговорів питання обміну територіями між Україною та Росією порушували також Д. Трамп та його спеціальний представник К. Келлог. А 9 серпня ц.р. на подібні плани офіційно відреагували Президент та Міністерство закордонних України. Вони відкинули можливу згоду нашої держави на будь-які територіальні обміни. Тобто, згадані вище пропозиції Путіна дійсно могли мати місце.
Так чи інакше, але Д. Трамп погодився на безпосередні переговори з Путіним орієнтовно 15 серпня ц.р. на Алясці. Саме вони мають стати індикатором того, що відбувається насправді, а їх підсумки визначатимуть подальший розвиток подій. Наразі розглядається питання про запрошення на Аляску також і Президента України В. Зеленського.
Скоріш за все, Д. Трамп відкладе до того часу і запровадження санкцій проти партнерів Росії, які далі купують її нафту. Втім, він вже виконав показовий крок у цьому напрямі, тобто, на 25% збільшив тарифи на індійські товари. Тим самим продемонстрував свої рішучі наміри.
Тобто, ситуація неоднозначна за характером і допускаються кілька варіантів, а саме:
перший – під тиском західних санкцій Путін змінив свою позицію, пішов на поступки та прийняв американський план, який дійсно включає наведені вище положення. Водночас він налаштований і на підписання всеосяжної мирної угоди. Разом з тим, така позиція російського диктатора маскується під дотримання ним жорстких позицій, що має на меті згладити факт провалу його політики та заспокоїти шовіністичну частину російського населення;
другий – президент РФ лише імітує згоду на певні поступки з метою уникнути нових санкцій з боку США, які можуть мати критичні наслідки для Росії. Тому він формально погоджується на перемир’я, але максимально затягує такий процес аби мати можливість продовжувати війну проти України і досягти бажаних цілей. Водночас Путін представляє переговори як елемент «розподілу світу» між Росією та США в рамках вирішення українського питання без України та Європи. При цьому він розраховує «дотиснути» Д. Трампа, щоб той погодився з ним;
третій – під час зустрічі С. Уіткоффа з Путіним жодних попередніх домовленостей не було досягнуто. Президент РФ не погоджувався з пропозиціями США, яких, можливо, взагалі не існує. А позитивна оцінка переговорів всіма сторонами є лише прикриттям ними реального стану справ зі згаданих вище причин.
Все це викликає велику кількість різних, навіть повністю протилежних оцінок. А деякі із них взагалі є відвертими фальсифікаціями.
Так, згадані вище та інші такі ж західні ЗМІ знову стверджують, що США та Росія будуть вирішувати українське питання без України і Європи. А Д. Трамп буде жорстко тиснути на В. Зеленського аби примусити його погодитися з вимогами Путіна про обмін територіями. І знову ж таки, робляться висновки, що Путін переграв Д. Трампа.
Те саме пишуть російські мас-медіа, виконуючи цілеспрямовану інформаційну кампанію з підтримки вчинків президента РФ за нинішньої ситуації. На жаль, тим же займаються деякі українські ЗМІ та «топ-аналітики» і «журналісти-міжнародники», які не тільки приймають фейки за дійсність, але і вибудовують на них свої «теорії». Насправді нічого з того, що було сказано раніше, немає. Так, Д. Трамп тісно координує свої дії як з Україною, так і з ЄС, про що також свідчать його систематичні переговори з Президентом України В. Зеленським. А 9 серпня ц.р. він послав свого віце-президента Дж. Ді Венса до Великобританії для проведення зустрічі з представниками України та провідних країн ЄС. Там чітко говорилося, що ніхто не буде вирішувати українське питання без України чи примушувати її до територіальних обмінів, які названі неприйнятними.
Разом з тим, досягнута домовленість щодо взаємодії між Д. Трампом та лідерами Великобританії і Франції в процесі підготовки його зустрічі з Путіним. Фактично це означає спільний тиск на Москву. Обравши жорстку позицію стосовно Росії з відомих всім причин, Д. Трамп не піде на жодні поступки на її користь, оскільки це негативно позначиться на його авторитеті. Сам же Путін аж ніяк не переграв Д. Трампа, і побоюється його самого та можливих нових санкцій. Це демонструє чергова ініціатива президента РФ щодо повітряного та морського перемир’я ще до його зустрічі з президентом США. Вона явно має на меті утримати Д. Трампа від запровадження санкцій та стримувати Україну від ефективного нанесення ударів по залізничній і нафтовій інфраструктурі Росії.
Зважаючи на аналіз такої ситуації, можна вважати, що найбільш ймовірним є другий варіант. Так, Путін не піде на відкриту згоду щодо завершення війни без досягнення заявлених ним цілей, оскільки це означатиме поразку Росії та крах головної мети його життя щодо відновлення подоби Російської імперії. Крім того, навіть тимчасова відмова Путіна від знищення України завдасть потужного удару по його, так званому, іміджу всередині країни і може викликати протести шовіністів. В той же час, якась домовленість між США та Росією щодо призупинення бойових дій на фронті в Україні, скоріш за все, була досягнута, оскільки без цього зустріч між Д. Трампом та Путіним не планувалася б взагалі. Звичайно, що Путін не відмовився від реалізації своїх планів стосовно України. Тим паче, що він, очевидно, впевнений, що цього можна досягти у військовий спосіб до середини осені поточного року (як йому обіцяє командування ЗС РФ). В той же час Путін не може не передбачати наслідків від нових санкцій США та ЄС для Росії, які остаточно зруйнують її економіку. Про це вже багато говорилося, тому немає потреби повторювати знову.
За такого стану справ єдиним виходом для Путіна може бути лише формальна згода на перемир’я з одночасним затягуванням переговорів щодо його введення в дію. Внаслідок цього зустріч між Д. Трампом та Путіним, якщо вона все ж таки відбудеться, може дати певні результати. Так, сторони можуть досягти згоди щодо умов припинення вогню та принципів встановлення довготривалого миру або визначити напрями подальшої роботи щодо усунення існуючих розбіжностей.
Втім, у будь-якому випадку Путін зможе і надалі гальмувати переговорний процес. Робиться це досить просто, оскільки припинення бойових дій є складною проблемою, яка потребує обов’язкового узгодження низки чутливих моментів. Вони стосуються насамперед розведення військ сторін, контролю над дотриманням режиму перемир’я і можливого введення миротворчих сил на нейтральну територію. Все це вкрай важко реалізувати на практиці, що продемонстрував провал Мінських домовленостей в частині, що стосувалися припинення вогню в зоні конфлікту на Донбасі. Зараз ситуація відчутно складніша.
Наприклад, як можна розвести війська під Покровськом чи Часовим Яром, тим більше, на 30 км, як це передбачається деякими пропозиціями? Внаслідок такого розведення буде втрачено контроль над згаданими містами, а вони мають символічне значення і для України, і для Росії. Тому й відмовитись від них буде надзвичайно важко.
Не меншою проблемою стане і моніторинг обстановки на лінії дотику сторін, що потребуватиме присутності спостерігачів на позиціях військ. Там вони можуть потрапити під обстріли, що безпосередньо загрожуватиме їх життю. Як показав досвід роботи Спостережної місії ОБСЄ в зоні конфлікту на Донбасі, це цілком можливе. Крім того, мали місце випадки провокацій росіян проти представників ОБСЄ та нападів на них зі смертельними наслідками. Тому знайти таких, хто погодиться виконувати подібну місію на нинішньому фронті в Україні, буде зовсім непросто. І це вже не кажучи про те, що довжина лінії фронту в Україні становить близько тисячі кілометрів, через що буде потрібна значна кількість спостерігачів.
Після припинення бойових дій також виникне питання розміщення військових підрозділів західних країн на території України, як гарантії її безпеки. Росія буде категорично проти і обов’язково скористається цим, як підставою для зриву переговорного процесу. Поки що питання введення миротворчих сил на нейтральну територію між позиціями сторін офіційно не розглядається. Але Росія може порушити його для того, щоб ще більше ускладнити переговори.
Тому для переговорів буде необхідно багато часу. А Москва той час використовуватиме для захоплення якомога більших територій України, прориву лінії фронту та примушення її до капітуляції на російських умовах. При цьому США та ЄС не матимуть прямого приводу для запровадження нових санкцій проти Росії і її партнерів, оскільки формально та продовжуватиме свою участь у переговорах.
Водночас Росія з метою пошуку спільних шляхів обходу американських та європейських санкцій активізує відносини з Китаєм, Індією, Бразилією, Туреччиною та іншими країнами, які купують її нафту. По суті це робиться вже зараз, під час переговорів між ними. А конкретні рішення можуть бути ухвалені на особистій зустрічі лідера КНР Сі Цзіньпіна, Путіна та прем’єр-міністра Індії Н. Моді на початку вересня ц.р. в рамках святкування в Пекіні 80-ї річниці завершення Другої світової війни.
Наразі як Китай, так і Індія засуджують рішення США щодо запровадження проти них вторинних санкцій за придбання російської нафти та відмовляються припинити її імпорт. Хоча приватні індійські компанії вже почали переорієнтовувати свій бізнес на інших постачальників нафти.
Також не виключаються і перший та третій зі згаданих вище варіантів. Так, загроза краху російської економіки внаслідок західних санкцій може змусити оточення Путіна посилити на нього тиск у питанні згоди з вимогами США. В іншому варіанті як сам Путін, так і його оточення, можуть обрати жорстку позицію, відмовившись від перемир’я. Просто вони вважатимуть, що Китай та Індія і надалі будуть купувати російську нафту.
Таким чином, об’єднані зусилля США та Європи змушують Росію йти на певні поступки у питанні війни проти України, незважаючи на підтримку росіян з боку Китаю та інших її партнерів.
Можлива згода Росії на перемир’я не свідчитиме, що вона відмовиться від своїх цілей стосовно України та остаточного припинення війни. Росія зволікатиме з підписанням та імплементацією угоди про припинення вогню з тим, щоб реалізувати свої плани щодо нашої держави. Ба більше, Москва може взагалі відмовитись від перемир’я або навіть його зірвати. За такої ситуації принципово важливим для України є збереження твердих позицій США, НАТО і ЄС з санкційного тиску на Росію та надання допомоги нашій державі. А припинення вогню відкриє перспективи для розгортання на території України західних військових контингентів в якості гарантії її безпеки.
На жаль, умови перемир’я та, скоріш за все, майбутньої мирної угоди, передбачатимуть заморожування війни вздовж нинішньої лінії фронту, яка потім стане кордоном. Однак на даному етапі тимчасова втрата Україною своїх територій буде необхідною для припинення війни. Втрату буде компенсовано майбутнім членством України в ЄС, який фактично є єдиною державою без внутрішніх кордонів.
Георгій Загорський,
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровано нейромережею)
